Історія парку

map
Фрагмент старовинної карти
зі зниклими селами

Передумовою створення Міжрічинського парку стало часткове «обезлюднення» його майбутньої території за часів радянської влади. Три хвилі масштабних примусових висеселень, для потреб колективізації, створення танкових полігонів та будівництва Київського водосховища, знищили загалом понад 30 населених пунктів.

В околицях зниклих сіл швидко відновилися природні екосистеми із рідкісними видами. Це і визначило подальшу долю території, в межах якої у 1960-80-х р.р. було створено 17 природоохоронних об’єктів – заказників та пам’яток природи, преважно гідрологічного (для збереження боліт) спрямування.

cross
Хрести серед лісу-єдині залишки
зниклих під полігонами сіл

У 2002 році практично усю територію межиріччя Дніпра та Десни, між військовими містечками Десна та Гончарівське, окрім населених пунктів та військових полігонів, включено до природно-заповідного фонду України, із наданням статусу регіонального ландшафтного парку.

Всі землі включені до складу парку без вилучення у постійних землекористувачів – лісогосподарських підприємств, місцевих громад, військового відомства, що і обумовлює не надто суворий природоохоронний режим території.

Із 2007 року на базі парку розпочалась активна природоохоронна та просвітницька діяльність, яка стала можливою завдяки активній співпраці із багатьма зацікавленими організацій та окремими ентузіастами.

 first ecotrial
Дитяча група на Журавлиній стежці

У 2011 році, у співпраці із екоклубом «Зелена Хвиля» у Міжрічинському парку відкрито першу екологічну стежку «Журавлина», що була визнана кращим природоохоронним проектом року. А із 2012 року турклубом «Гряда» розпочато регулярні волонтерські заходи на підтримку парку.

Із 2013 р. наукову та екоосвітню діяльність у парку організовує громадська організація «Міжрічинська Пуща», силами членів якої, при підтримці Франкфуртського зоологічного товариства, створено екопросвітницький центр у с. Отрохи.

Наразі парк належить до найважливіших екопросвітницьких осередків Українського Полісся. Його територія слугує науковим полігоном для ряду дослідницьких установ, місцем проведення науково-практичних семінарів, польових студентських практик, місцем зйомки документальних і художніх фільмів, популярним осередком екологічного туризму. Природні пам’ятки парку відвідали представники понад 30 країн світу.