Ландшафти

wood
Сосновий ліс

Територія Міжрічинського парку, на перший погляд, може здатися дещо одноманітною –рівнинний рельєф, піщані грунти, соснові ліси. Але при детальному знайомстві, виявляється, що парк має найбагатше ландшафтне та біотопічне різноманіття з поміж усіх природоохоронних територій Українського Полісся.

Є у парку природні угрупування, характерні лише для Полісся, які в інших регіонах країни практично не зустрічаються. Це верхові «болота-блюдця», багатокілометрові низинні купинясті болота, водно-льодовикові пагорби-дюни і ліси тайгового типу.

dune
Дюни

Можна знайти у парку і досить незвичні угрупування, що нагадують інші природні зони та далекі краї. Так, болотяні вільхові ліси нагадують тропічну Амазонію; піщані дюни, позбавлені усякої рослинності – африканську пустелю; бори-біломошники (соснові ліси із суцільними заростями «оленячого моху») – тайгу Лапландії; вересові пустища – далеку Шотландію; а верхові пухівково-сфагнові болота, із заростями карликових берізок та сосновим дрібноліссям, взагалі, є реліктовими залишками тундрової рослинності, часів льодовикового періоду.

swamp
Болото

Все це розмаїття доповнюють екосистеми річкових заплав – багатометрові берегові урвища та піщані коси Десни, очеретяні плавні та численні острови Київського водосховища, підковоподібні озера-стариці та заплавні луки із тополево-вербовими лісами.

Низка природних угрупувань, що зустрічаються у парку, є рідкісними і потребують охорони. Їх збереження і відновлення – одне із головних завдань парку.